Майже 200 байкерів з різних міст України та зарубіжжя приїхали на п’ятий Міжнародний мотозліт “Файне місто Тернопіль”, що відбувся 21-23 серпня і був присвячений Дню міста.

Самі собі регулювальники

Парад мотоциклів-байків могли побачити тернополяни у суботу., 22 серпня. Півсотні мотоциклістів із кременецької траси повернули на вул.15 квітня, через Збаразьке кільце проїхали проспектом Бандери, і з вулиці Руської заїхали на Театральний майдан. Вишикувалися тут у ряд на півгодини, а потім по вулиці Крушельницької через проспект Злуки знову виїхали на кременецьку трасу і подалися до Збаража оглянули місцевий замок.

У попередні роки фестиваль починався безпосередньо перед Днем міста, 27 серпня. Цього року його перенесли дещо раніше.

— Торік трохи змерзли вночі у наметах, тому початок фестивалю перенесли на кілька днів раніше, - розповів президент тернопільського клубу West force (Західна сила) 26-річний Юрій Титоренко (як і у кожного байкера, у нього є своє псевдо – “Художник”). —Цього року фестиваль уперше був винесений за межі Тернополя, тому,  щоб тернополяни нас побачили, ми вирішили проїхалися вулицями міста колоною.

Міська влада дозволила байкерам в’їзд на Театральний майдан Тернополя, а от супроводу ДАІ у моторизованих хлопців не було – ця послуга їм не по кишені.

- Ми самі дбаємо про безпечний проїзд, — пояснив Юрій Титоренко. — У нас є люди, які регулюють пересування колони. Один байкер зупиняється на перехресті і утримує потік автомобілів, поки не проїде мотоколона.

Участь у всіх злетах, додав Юрій, байкери беруть за власний кошт.

Продав мобільний і купив мотоцикл

На двоколісній техніці, що гарчала на різні лади, мотоциклісти, які не взяли участі у тернопільському параді, півдня носилися трасою Кременець-Тернопіль, заїжджаючи у тихий Збараж і близькі села. Полохали курей і собак, давали можливість місцевим жителям подивитися на дивовижні машини з чудернацькими технічними “наворотам”.

На одному з раритетів – мотоциклі ИЖ-491957 року випуску приїхав на зліт Ярослав Кузіковських із Кам’янця-Подільського. 24-річний старший лейтенант Збройних Сил України захоплюється мотоциклами з дитинства.

— Купив ИЖ у Гаях Шевченківських у 2003 році у дуже занедбаному стані, — каже Ярослав. — Продав мобільний телефон за сто доларів і купив. Сам реставрував, натер до блиску. Тепер за мотоцикл мені пропонують 4 тисячі доларів, але продавати його не хочу.

Влітку Ярослав наїздив понад 2,5 тисячі кілометрів. На трасі ИЖ розвиває швидкість 100 км/год., що для таких старичків дуже непогано.

Загалом кожен байк чимось різнився з-поміж інших. Господарі настільки люблять своїх “залізних коней”, що кожну деталь перебирають власноруч, а у процесі ремонту чи реставрації впроваджують оригінальні технічні рішення.

Позаду мотоцикла МТ-10-36 Іван Кость («Піон») із села Грицівців Збаразького району вчепив чорного прапора із надписом “Вічний бродяга Піон”. А найцікавіша деталь у машині – його “видовжений” корпус.

— Мотоцикл 1984 року випуску, так само, як і я, — жартує Іван. — Корпус видовжений на 45 сантиметрів, зад занижений на 10 см, перед піднятий на 10 см. Усе робив сам. Як? Болгарка – електрод – зварка – і всі справи...

Найбільший шик – гарчання байків

На злет немала кількість учасників прибула на скутерах.

— Деякі байкери не вважають скутер мотоциклом, але це їхня справа, — поділився міркуваннями Віталій Табунов (псевдо Моряк, 46 р.). — Я придбав собі скутер і на ньому подорожую. 110 км/год – найбільш комфортна швидкість для цієї машини.

На передній частині “Ямахи маджестик 125” пана Віталія є надпис-афоризм російською мовою відомого географа Миколи Пржевальського: “Жизнь хороша еще тем, что можно путешествовать”. Позаду – фраза: “Я путешествую по Украині”.

Віталій родом з Далекого Сходу, але зараз живе у Тернополі – звідси його дружина. У минулому моряк із 20-річним стажем обійшов на суднах всю земну кулю, а кілька років тому відкрив для себе красу України. Об’їздив майже всі видатні місця. Байкерські ж тусовки, крім іншого, приваблюють його взаємовиручкою.

— Якщо під час таких з’їздів трапляється поломка чи аварія, допомога надходить моментально, — каже Віталій Табунов. — Грошей за це байкери не беруть. Просять лише виручити, якщо у них будуть подібні проблеми.

Чи не найбільший шик серед байкерів – демонстрація звукових якостей своїх машин. Заради цього на всіх злетах, і тернопільський не виняток, проводять конкурс на найголосніший вихлоп.

На фесті у Чорному Лісі мотоциклісти відключали вихлопні труби і тиснули на газ, вичавлюючи з байків неймовірне гарчання. Какофонія від кожної машини вимірювалася шумоміром. Переміг 25-річний тернополянин Дмитро Підгрушний, який зі свого “звіра” видобув найгучніше гарчання – 125 децибелів.

Форсять деякі відчайдухи і “спаленням” коліс. Газують на місці так, що за півхвилини гума вартістю під сто євро стирається дощенту. Раз на рік, як пояснюють хлопці, можна собі це дозволити.

Ще один забавний конкурс – стрілянина на ходу по мішені з пейнтбольної зброї. Поки водій повільно кермує мотоциклом, пасажир на задньому сидінні намагається влучити метрів за десять у ціль – макет даішника.

Дуже популярне змагання – армрестлінг. Переможці у цих конкурсах отримували чисто символічні призи – пляшку пива, скажімо, чи просто аплодисменти і гучний свист глядачів.

А ось на конкурс на найкращий мотоцикл організатори не пошкодували більш вагомого подарунку – статуетки, яку вінчала шестерня. “Приз із чистого золота!” – жартував ведучий, вручаючи нагороду львів’янину Олександрові Шалану (24 р.).

Окрема мова – про одяг байкерів.  Шкіряне екіпірування, в яке затягуться мотоциклісти, – не лише данина моді. Штани, жилетки, куртки зроблені з дуже товстої шкіри, яка під час їзди виконує подвійну захисну функцію: оберігає від холоду, який на швидкості дошкуляє навіть у спекотну погоду, а також знижує ризик травм під час аварій.

У наметах – романтичніше

Упродовж трьох діб учасники злету базувалися на території дитячого табору «Сокіл» біля села Чорний Ліс, що неподалік Збаража. Тут і відбулися основні заходи фесту. А жили байкери хто де. Частина поселилася у табірних дерев’яних будиночках, заплативши за ночівлю і триразове харчування по 170 гривень. “Економні” мотоциклісти розбили намети під лісом, палили багаття і готували на них супи-концентрати.

— У наметах романтики більше, — пояснював 20-річний Сашко з Радивилова Рівненської області, помішуючи ложкою “Мівіну” у котелку.

— Ми звикли до такого життя, — додала його подруга 26-річна Юля. — У нас є великий похідний рюкзак, багажник. Вантажимо все необхідне і їдемо. На тернопільському злеті уже вдруге.

Сашко кермує МТ, який теж суттєво переробив. “На автомобілі їздити не так комфортно, мопед – маленький, а мотоцикл – саме те, що треба”, — пояснив хлопець.

— Щось народу приїхало мало, — нарікав Сергій “Мурик” (31 р.) з Ізяслава Хмельницької області, власник позашляховика «Хонда Африка». — У нашій Славуті до двох тисяч людей було. Поки трохи сумно, але, може, хлопці ще під’їдуть.

Свято, яке повертає у дитинство

— Як колись піонери, ми так само – біля багаття, з піснями під гітару повертаємось у дитинство на три дні, — пояснив філософію байкерства Віталій Табунов. — Це нагода згадати минулі поїздки, обмінятися новими враженнями, обговорити технічні моменти. Сюди не приїдуть «крутелики» на джипах і мерседесах. Ми – прості пацани з романтичною душею. На мотоцикли і скутери заробили власним горбом, а не отримали у подарунок від мами...

На мотозлеті «Файне місто Тернопіль» побували учасники зі Львівщини, Хмельниччини, Рівненщини, Кіровоградщини, Полтавщини, Тернопільщини, а також троє німців із міста Кемніца (Німеччина).

Наталія ТАРНАВСЬКА. www.te.20minut.ua